Чтобы не быть голословной, привожу цитату - взяла ее на сайте Института Украиники. И подчеркну еще раз, что это чисто украинское трактование и традиция. Возможно, где-то в другой местности трактуется иначе.Специально не перевожу - думаю, всё понятно.
Кстати, вот да! На киевщине коливо делали именно из ломаных бубликов-сушек, политых сладким сиропом (помню из детства).
Коливо (канун, сита) — ритуальна поминальна страва, різновид куті.
Пшеницю (на Лівобережжі частіше ячмінне недроблене зерно) варили до готовності, охолоджували, поливали медовою ситою або слабким цукровим сиропом.
На півночі та подекуди на Полтавщині замість крупів брали печений білий хліб, булки, бублики, печиво, кришили у миску й поливали ситою або солодкою водою. Це й було Коливо.
Пізніше коливо почали варити з рису.
Воно і досі є обов'язковою ритуальною стравою майже на всій території України.
Без Колива не може бути поминок. З нього починають поминальний обід після поховання, на дев'ять і сорок днів, а також на роковини по смерті.
Взявши три ложки Колива, всі присутні ніби згуртовуються у цьому світі і забезпечуються майбутнім у своєму потомстві, яке символізується зерном — хлібом.
http://ukrainica.org.ua/ukr/traditions/traditions_yija/1469